Як ми повідомляли раніше Верховна Рада України прийняла законопроект «Про внесення змін до Закону України „Про телекомунікації“ (про збільшення переліку обов’язкових послуг)». Ініціатори прийняття цього закону, народні депутати України Чукмасов С.О., Алексєєв И.В. і Зимін Е.И., декларують метою даного законопроекту поліпшення вільного доступу населення до телекомунікаційних послуг на всій території України.

Нова редакція закону «Про телекомунікації» закріплює за абонентом мобільного зв’язку право залишати за собою абонентський номер при зміні оператора й право користуватися національним роумінгом.

Для роз’яснення цих нових положень, у закон внесені визначення для термінів, що були відсутні там раніше: «абонентський номер» та «роумінг національний». Так, абонентським номером, відповідно до закону, є сукупність цифрових знаків для визначення (ідентифікації) у телекомунікаційній мережі кінцевого устаткування конкретного користувача. До складу абонентського номера мобільного зв’язку включається привласнений операторові код мережі мобільного телефонного зв’язку.

Роумінг національний — телекомунікаційна послуга, що надається одним оператором мобільного зв’язку в межах його мережного покриття на території України іншому операторові й полягає в забезпеченні можливості споживача, у випадку знаходження його поза зоною мережного покриття оператора, що його зареєстрував, користуватися телекомунікаційними послугами.

Нова редакція визначення терміна «абонент» тепер включає формулювання: «особа, зареєстроване певним оператором телекомунікацій як споживач телекомунікаційних послуг».

Ключове нововведення торкнулося статті 5 «Права споживачів телекомунікаційних послуг». Як слідує із другого пункту цієї статті, абонент, зареєстрований оператором мобільного зв’язку, має право користуватися номером, привласненим йому цим оператором у мережі іншого оператора мобільного зв’язку. Перенос номера здійснюється за письмовою заявою абонента в порядку, візначеному Національною комісією з питань регулювання зв’язку (НКРЗ). Також у компетенції НКРЗ встановлення порядку реєстрації користувачів телекомунікаційних послуг і регулювання відносин між операторами мобільного зв’язку й абонентами стосовно користування абонентським номером. Вимога щодо надання операторами послуг національного роумінгу тепер є обов’язковим при одержанні ліцензії на надання телекомунікаційних послуг.

Перенесення мобільного номера — явище широко відоме на розвинених ринках мобільного зв’язку. Можливість зберігати мобільний номер за абонентом є ключовим чинником конкуренції й волі вибору оператора для споживачів. Але загальний вплив на ринок впровадження стерпних мобільних номерів залежить від ефективності впровадження цієї системи. Щоб позитивний ефект такого нововведення був відчутний і для користувачів і для операторів, варто врахувати безліч технічних і комерційних моментів. Для операторів мобільного зв’язку перенесення мобільного абонентського номера є одночасно й загрозою й можливістю. З однієї сторони є ризик втратити абонентів, але з іншої сторони є можливість переманити абонентів у інших операторів.

Складності, пов’язані зі змінами мобільного номера часто стають єдиною причиною, за якої абонент не переходить до іншого оператора. Але зростаюче значення мобільного зв’язку в повсякденному житті та, особливо, діловому житті робить питання збереження за абонентом його мобільного номера дуже гострим. Беручи до уваги досвід різних країн, можна відзначити, що чим більше існує перешкод для абонента, що хоче зберегти свій мобільний номер, тим менш ефективно діє ця система. Про це свідчить невелика кількість абонентів, що побажали зберегти свій номер при переході до іншого оператора в різних країнах. Такими перешкодами є висока вартість такої послуги, необхідність чекати підключення більше тижня, обмеженість не-голосових послуг, недолік відомостей і т.д. Завдання органів, що регулюють ринок телекомунікацій, — мінімізувати кількість перешкод.

Досвід закордонних ринків показує, що побоювання операторів мобільного зв’язку, що побоюються втрати значної частини своєї абонентської бази, у зв’язку з перенесенням мобільних номерів, найчастіше є необґрунтованими. У США рівень відтоку абонентської бази навіть знизився, а в більшості країн він підвищується тільки на кілька місяців, у зв’язку з активністю тих абонентів, яких від зміни оператора стримували неможливість зберегти свій мобільний номер. Експерти відзначають, що при правильному впровадженні системи перенесення номера, зростає задоволенння користувачів, оскільки оператори спрямовують додаткові зусилля на підвищення лояльності абонентів.

Також оператори мобільного зв’язку побоюються, що перенесення мобільного номера стане причиною цінової війни за збереження й залучення клієнтів і знизить їхні доходи. Але в остаточному підсумку, оператори враховують вартість такої системи при формуванні цін на послуги мобільного зв’язку, і вони можуть зрости.

Існує три типи систем переадресації вхідних дзвінків: прогресивна переадресація (Onward Routening), запит на вимогу (Query on Request) і запит для всіх дзвінків (All Call Query).

Перший варіант є найдешевшим для операторів, але він ефективний тільки при невеликій кількості перенесених номерів. Найбільшу ефективність у довгостроковій перспективі показує ACQ, однак впровадження такої системи вимагає значних витрат. У межах однієї країни можуть існувати різні технічні системи підтримки дзвінків на перенесені номери, залежно від можливостей операторів.

Для успішного впровадження портативних мобільних номерів необхідне тісне співробітництво операторів і регуляторних органів, взаємодія операторів між собою, а також участь третіх сторін (наприклад, контент-провайдерів). Від цього залежить ефективність впровадження такої системи й можливість використання її переваг для всіх учасників ринку.

Джерело: МабілаАвтор: Влад Михайленко

Источник